Поки суд сьомий рік розбирає справу про розкрадання на армійському пальному, ексчиновник спокійно отримує мільйони від компаній, які працюють на оборонних замовленнях
Володимир Гулевич після звільнення з Міністерства оборони, схоже, не зіткнувся ані з професійною ізоляцією, ані з токсичністю власного кримінального шлейфу. Радше навпаки. Поки Вищий антикорупційний суд продовжує розбирати історію про розтрату 58 млн грн на закупівлях пального для армії, колишній керівник департаменту державних закупівель Міноборони встиг освоїти нову роль — приватного консультанта для тих, хто заробляє на військових постачаннях. І якщо слідувати логіці ринку, його досвід, вочевидь, виявився особливо цінним саме там, де вчорашні державні контакти важко відрізнити від сьогоднішньої комерційної компетенції.
Володимир Гулевич
На папері все виглядає майже бездоганно. Ексчиновник звільняється, реєструється як підприємець, вказує стандартний вид діяльності — консультування з питань комерційної діяльності й управління — і починає працювати в приватному секторі. Дуже сучасно, дуже ринково, майже зразкова історія про м’який перехід із кабінету в бізнес. Проблема лише в тому, що цей кабінет був у Міноборони, цей чиновник проходить обвинуваченим у корупційній справі, а його клієнти — оборонні підрядники. І ось тут офіційна версія про суто цивільно-правові відносини виглядає не до кінця переконливо.
Стара справа, яка чомусь не заважає новій кар’єрі
Сьогодні Володимир Гулевич — один із шести обвинувачених у справі про розкрадання 58 млн грн під час закупівлі пального для ЗСУ. Історія стосується подій десятирічної давнини, коли Міністерство оборони замовило пальне в ТОВ «Трейд коммодіті» на 1,2 млрд грн, а потім ціна на нафтопродукти почала зростати через додаткові угоди. За версією обвинувачення, підстав для такого подорожчання не було.
Цю справу передали до суду ще у 2019 році. Але з Міноборони Гулевича звільнили лише у квітні 2020-го. Після цього він навіть намагався через суд поновитися на посаді головного військового закупівельника, але безуспішно. Саме кримінальне провадження при цьому нікуди не зникло. Вищий антикорупційний суд досі розглядає його по суті. Здавалося б, статус обвинуваченого у справі про розкрадання на військових закупівлях мав би хоча б трохи ускладнити людині доступ до оборонного ринку. Але українська реальність, як видно, працює за гнучкішими стандартами.
Наприкінці 2022 року Гулевич реєструється як фізична особа-підприємець із основним видом діяльності «консультування з питань комерційної діяльності й управління». Формулювання настільки універсальне, що в нього можна запакувати що завгодно — від безневинної бізнес-поради до вкрай корисного знання про те, як влаштований замовник, з ким говорити і куди стукати. За інформацією джерел, за три роки він отримав щонайменше 8,97 млн грн від різних компаній, які були постачальниками для військових. Проста арифметика тут працює краще за будь-яку риторику: майже 9 млн грн — це вже не випадковий підробіток після держслужби, а цілком стійка комерційна модель.
Хто саме платив і за що саме — комерційна таємниця
Найбільше грошей, загалом 5,58 млн грн, Володимиру Гулевичу перерахували ТОВ «Колтрейн», ТОВ «Бізнес ЛТД», ТОВ «Смарткод о» і ТОВ «Юністком». Це пов’язана група компаній. За даними NGL.media, під час повномасштабної війни вона закуповувала товари для української армії у білоруса Дмитра Шершаня. Уже сам цей штрих додає історії характерного присмаку: оборонні постачання, білоруський контрагент, колишній чиновник Міноборони в ролі консультанта — набір доволі насичений навіть за українськими мірками.
Антикорупційний експерт Сергій Миткалик пояснює, що в європейському законодавстві в подібних випадках зазвичай діє обмеження щонайменше на рік для роботи в приватній сфері, пов’язаній із попередньою державною посадою. Це розглядається як потенційний конфлікт інтересів. В українському законодавстві таких заборон немає. Формально все законно. Але відсутність прямої заборони ще не робить ситуацію менш показовою. Бо якщо людина вчора курувала закупівлі в Міноборони, а сьогодні заробляє на консультуванні оборонних підрядників, виникає просте питання: за що саме їй платять — за знання ринку чи за знання системи?
Редакція звернулася до компаній із проханням пояснити, за які послуги вони перераховували гроші Володимиру Гулевичу. Відповіла лише Юлія Кікоть, власниця і директорка «Колтрейна». За її словами, Гулевич отримував оплату за консультаційні послуги, а в чому саме вони полягали — це комерційна таємниця. Формулювання, звісно, зручне. Воно вирішує одразу дві задачі: підтверджує факт співпраці і водночас позбавляє необхідності пояснювати її зміст. Сам Гулевич коментувати, чому і коли почав працювати з підрядниками Міноборони, теж не захотів. Іноді мовчання справді виглядає найвигіднішою консультацією.
Консультант швидко перетворюється на партнера
На цьому історія не закінчується. Торік Володимир Гулевич і Юлія Кікоть стали вже не просто замовником і консультантом, а бізнес-партнерами. У лютому 2025 року Кікоть, власник «Пролог сервіс» Олександр Кучер і колишній керівник департаменту державних закупівель Міноборони заснували в Києві швейне виробництво «Хітон люкс».
Контекст у цього проєкту вийшов особливо виразним. «Колтрейн», «Пролог сервіс» і «Бізнес ЛТД» наприкінці минулого року Антимонопольний комітет оштрафував на 27 млн грн за антиконкурентні узгоджені дії на тендерах Міноборони. Тобто нова компанія виникла в середовищі, де слово «тендер» давно вже звучить не як нейтральна процедура, а як жанр зі своїми постійними героями.
Спочатку «Хітон люкс» виступав виробником у контрактах «Колтрейна». Уже в червні 2025 року «Колтрейн» отримав підряди на постачання розвантажувальних ременів і футболок-поло загальною вартістю 18,5 млн грн, які виготовив саме «Хітон люкс». А вже наступного місяця Володимир Гулевич, за даними YouControl, вийшов зі складу засновників. Така короткострокова модель участі виглядає майже витончено: зайти, допомогти, засвітитися в потрібній фазі, а потім акуратно вийти. Дуже схоже на проєктну роботу. Особливо якщо проєктом було не лише виробництво.
За два дні до рішення АМКУ про змову «Хітон люкс» почав самостійно брати участь у закупівлях і згодом отримав три замовлення — на бойові сумки-іткоки для ЗСУ і прикордонників, а також шарфи для нацгвардійців. Загальна сума — понад 25 млн грн. Нині компанія належить лише Володимиру Кучеру і нових замовлень через Prozorro поки не отримала. Але сама послідовність подій залишає занадто багато питань, щоб вважати її пересічним діловим збігом.
Сімейний підряд з’явився ще до великого скандалу
Якщо дивитися на історію ширше, співпраця родини Гулевича з оборонним ринком почалася не після його звільнення, а значно раніше. У 2015 році, коли він уже працював у Міноборони, його 21-річна донька від попереднього шлюбу Галина зареєструвалася як підприємиця з оптової торгівлі текстильними товарами. За даними Clarity Project, великих замовлень у неї тоді майже не було — всього на 86,9 тис. грн. Вона постачала форму, головні убори і погони державним підприємствам.
Але вже з наступного року ситуація різко змінюється. За даними джерела, у 2016–2017 роках ТОВ «Італтекс мерино» перерахувало Галині Гулевич щонайменше 6,3 млн грн. За тодішнім курсом це приблизно 240 тис. доларів. І особливо цікаво, що вона одночасно ходила з цією компанією на одні й ті самі торги. Чернігівська ткацька фабрика «Італтекс мерино» у 2015–2019 роках була оборонним постачальником. Зараз деталі цих угод замасковані, тому побачити повну картину неможливо. Але навіть того, що вже відомо, достатньо, щоб помітити: сімейний інтерес до оборонних грошей почав формуватися ще тоді, коли сам Володимир Гулевич залишався чинним чиновником Міноборони.
Галина Гулевич не відповіла на прохання прокоментувати отримані кошти. Що, загалом, вкладається в загальний стиль цієї історії: гроші є, зв’язки видно, пояснення розчиняються.
Розлучення, будинок і надто зручний збіг у часі
Вищий антикорупційний суд уже сьомий рік розглядає справу про розтрату 58 млн грн під час закупівлі пального для армії. За цей час один із обвинувачених — головний спеціаліст департаменту Гулевича Борис Малиш — навіть помер. Сам Гулевич у разі обвинувального вироку за інкримінованою статтею може отримати до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Володимир Гулевич святкує День народження з дружиною Інною, доньками Галиною (друга ліворуч) та Євгенією. 2 квітня 2021
На цьому тлі особливо цікаво виглядає майнова частина його біографії. Станом на сьогодні, за даними YouControl, на самому Володимирі Гулевичі не зареєстровано жодної нерухомості. Але його вже колишня дружина володіє будинком і землею в престижному передмісті Києва. Подружжя офіційно розлучилося 2 лютого 2022 року — за два місяці до купівлі цього майна. Надто зручний збіг, щоб не звернути на нього увагу.
Інна та Володимир Гулевич
Попри розлучення, схоже, подружжя продовжує жити як сім’я. Принаймні колишня дружина Інна регулярно публікує в соцмережах теплі спільні фото з Володимиром Гулевичем і їхнім сином. Торік вона приймала вітання з 12-ю річницею їхнього шлюбу і викладала сімейну фотосесію, а в грудні публікувала знімки спільної прогулянки. Офіційно шлюб розірвано, фактично стосунки виглядають цілком діючими. Якщо слідувати логіці заяв, це, звісно, просто хороші людські стосунки після розставання. Але офіційна версія і тут виглядає не до кінця переконливо.
Будинок у Софіївській Борщагівці, куплений Інною Гулевич, має площу майже 229 квадратних метрів. Це двоповерховий маєток із терасою, господарськими будівлями і гаражем обійшовся їй лише у 5 млн грн. При цьому менший будинок на цій самій вулиці зараз коштує вдвічі дорожче. Навіть без вишуканої експертизи виникає питання: це удача року чи все ж таки угода з дуже комфортною оцінкою?
Інна Гулєвич придбала цей маєток в Софіївській Борщагівці усього за 5 млн грн
За підрахунками журналістів, навіть з урахуванням доходів самого Володимира Гулевича та Інни Гулевич на купівлю цього будинку коштів не вистачало. Сукупний дохід і заощадження за 2020–2021 роки становили приблизно 4 млн грн. Наприкінці 2020 року Інна Гулевич, імовірно, вийшла з декретної відпустки, а до того отримувала соцдопомогу по догляду за дитиною. За даними джерела, вона також отримувала виплати від однієї з військових частин — близько 230 тис. грн за 2020–2021 роки. Звідки взялися гроші на будинок, ні вона, ні її ексчоловік пояснювати не захотіли.