Схема виводу сотень мільйонів з обленерго, на яку закривають очі абсолютно всі

Обленерго – це природня монополія. Відтак його діяльність контролюється державою через Нацкомісію по енергетиці (НКРЕКП). Вона затверджує певні видатки обленерго, щоб їхні приватні власники не грабували абонентів, які змушені платити тариф за доставку енергії, не маючи можливості змінити доставника кіловатів (йдеться саме про доставку енергії по проводах обленерго, які в кожному регіоні належать обленерго, а продавцем самої електроенергії можуть бути різні фірми). Тож НКРЕКП регулює розмір зарплати на обленерго, щоб власники не роздували штат для своєї рідні та друзів за рахунок безпомічних абонентів.

Григоришину поставили зарплату 1 млн грн на місяць.

«При цьому, місячний розмір заробітної плати у 5-7 разів перевищував десятикратний розмір, максимально визначений НКРЕКП для працівників цього товариства», – вказує Генпрокуратура.

Нацкомісія справді випускала відповідну постанову, тож експертиза підтвердила думку слідчих про наявність обмежень.

Але підстав для сарказму додають такі моменти.

Президент Володимир Зеленський наклав санкції на Григоришина ще у січні 2025 року. Тобто зарплатна схема на «Сумиобленерго» відносно підсанкційної особи припинилась, тож і збитки там порахували тільки до 2024 року. А зараз 2026 рік. Тобто стільки років закривали очі й витягнули справу зараз, коли все вже рік як скінчено?

Цілком вірогідно, що це використають для піару, щоб відвернути увагу від провини Верховного головнокомандувача у розвалі енергетики і переключити увагу на “російського” “олігарха-махінатора”. Бо в пресрелізі Офісу генпрокурора написано:

«Йдеться про 68 млн грн, які могли бути використані на захист енергетики Сумської області, однак були витрачені на оплату зарплати “фіктивному раднику”«.

І для більшого драматизму додали, що 1 мільйон зарплати він отримував всього за чотири години роботи за тиждень у дистанційному форматі. Просто трутень, а його мільйони могли б піти на захист енергетики, яку рашисти розвалили, а Григоришин не захистив. Ще у 2020 році, да))) Коли сам Зеленський говорив про «подивитись в очі Путіну».

Мова про маловідому річ. Частина електроенергії при транспортуванні перетворюється на тепло через опір металу в проводах. Щоб покупець отримав 1 кіловат замовленої енергії, продавець має запхати у провід трохи більше: грубо кажучи, 1,2 кіловати. Ота різниця 0,2 кіловати дорогою перетвориться у нагрівання проводів по закону Джоуля-Ленца Q=Rt і стане «технологічною втратою», необхідною для доставки до адресата замовленого 1 кіловату. Тому обленерго мусять докуповувати її за свій рахунок. Бо це ж у їхніх проводах іде втрата. А потім ці гроші розмазуються по тарифу споживачів, бо це стосується всіх абонентів.

Хоча в цих поставках маржинальність невелика, йдеться про кілька відсотків прибутку. І це гарантовано прибутковий бізнес у великих обсягах. До того ж пов’язаний із НЕрозкриттям зовнішнім конкурентам інформації «а скільки ж справді було тих втрат, що їх треба оплачувати». Відтак ці підряди завжди забирають компанії, пов’язані зі справжніми власниками того чи іншого обленерго, і заступів на чужі території фактично не буває, щоб не розпалювати нове коло ворожнечі, яка привертає зайву увагу до багатомільярдних історій.

Але. Одні обленерго замовляють цю енергію по одній ціні, а інші – по іншій)) І так виводять гроші на ТОВки, які виступають постачальниками. А з тих ТОВок уже можна пускати куди завгодно, не направляючи їх на дивіденди.

Майже всю електроенергію в Україні виробляють «Енергоатом», «Укргідроенерго» і ДТЕК. У таких великих обсягах, як для обленерго, енергію продають на так званому «ринку двосторонніх договорів» (РДД). Там покупець і виробник в густій темряві комерційної таємниці домовляються, що кіловат, умовно, коштуватиме 5 гривень. Покупцями виступають звичайні трейдери. Тут контракти довгі, розраховані на тижні й навіть місяці. І вже потім трейдери перепродують енергію на так званому «ринку на добу наперед». Це формує так званий індекс РДН. Він коливається щогодини і щодня, відповідаючи на ринкові обставини (обстріли, дефіцит, профіцит). Тому на тендерах енергію закуповують зазвичай із прив’язкою до РДН. От так і пишуть, що підприємство купує електроенергію по ціні плюс або мінус якийсь відсоток від РДН. Зазвичай дистанція між РДД і РДН становить близько 5%. Тому, якщо трейдер продасть комусь енергію зі знижкою «мінус 2% до РДН», то все одно заробить 3%. А для бізнесу «купи-продай» та ще й з мільярдними оборотами це великі гроші.

В наш аналіз попали майже два десятки підрядів обленерго на поставку електроенергії для компенсації технологічних втрат на загальну суму 29 млрд грн. З цієї суми “переплата” понад прайс залізничників може складати 0,7 млрд грн.

І що характерно, все законно. Всюди проводились відкриті торги, тобто замовник обирав економічно найвигіднішу пропозицію, і пришити йому збитки неможливо. Ну а те, що конкуренти не збивали ціну, так хто ж винен, що вони не ходять по конкуруючих угрупуваннях? Наша таблиця точно показує, що в різних групах різні правила. І у Григоришина найжорсткіші антиконкуретні «заточки».

Наприклад, контрольовані його групою обленерго «Суми», «Чернігів», «Вінниця» і дніпропетровська «ЦЕК» декларують, що платитимуть постачальникам за спожиту електроенергію через 180 днів після споживання (так само, як було і на «енергоатомному шлагбаумі» Міндіча-Галущенка). Звісно, що жоден нормальний бізнесмен на торги з такою відстрочкою не поткнеться, бо це фактично кредитування покупця за свій кошт. Тому там «Енера» забирає підряди зі знижкою 0,1% або взагалі нуль. Бо самому Григоришину це нічого не коштує: йому не дуже важливо, коли гроші з однієї кишені пальта перекладуть в іншу.

В інших групах терміни постоплати більш лояльні й там якось обережніше підходять до можливої конкуренції: постачальники одразу дають більші знижки. «Лужниківські» обленерго «Кіровоград», «Житомир», «Рівне», «Чернівці» дають відстрочку 25 днів і хоча б на п’ять гривень, але меншу від «григоришинців» ціну. А державні обленерго «Миколаїв», «Хмельницьк» і «Черкаси» дають відстрочки від одного до семи днів, і їхні знижки набагато суттєвіші: у миколаївському випадку доходить до половини від ціни «Укрзалізниці».

Однак повторимо: між власниками обленерго зараз немає конкурентних заруб, тож справжньої конкуренції на їхніх мільярдних торгах не трапляється. Тому і прайс до «Укрзалізниці» не падає. Тому і виводити сотні мільйонів – легко й зручно.