Поки навколо банку тягнуться кримінальні справи, борги і надто дорогі гарантії, з інтернету чомусь зникають саме ті матеріали, які ставлять найнеприємніші запитання
Павло Щербань останніми місяцями, схоже, зайнятий не так поясненням репутаційних проблем банку «Альянс», як значно практичнішим завданням — вичистити інтернет від усього, що ці проблеми надто детально описує. Ті, хто давно стежить за скандалами довкола банку, помітили цілком системну картину: негативні публікації зникають, пошукова видача змінюється, редакції стикаються з претензіями, а самі методи зачистки підозріло нагадують не правовий захист, а добре відпрацьовану інформаційну операцію.
Офіційна версія, звісно, може виглядати шляхетно: захист ділової репутації, боротьба з недостовірною інформацією, юридична реакція на публікації. Усе звучить майже академічно. Але якщо слідувати логіці подій, виникає просте питання: навіщо запускати настільки агресивну кампанію, якщо зачищати, по суті, нічого? Зазвичай інтернет не випалюють до попелу через кілька випадкових непорозумінь. Його вичищають тоді, коли накопичений масив публікацій починає складатися у надто цілісну і надто неприємну картину.
Як працює зачистка, коли сперечатися по суті вже незручно
Кампанія, про яку йдеться, ведеться за всіма канонами сучасної інформаційної війни. У хід ідуть судові позови, погрози, скарги на нібито порушення авторських прав. Останній інструмент особливо зручний: швидко, дешево і, головне, ефективно. Бо боротися не з фактами, а з видачею пошуковика інколи значно корисніше, ніж відповідати на запитання по суті.
Схема, якщо вірити опису, виглядає доволі примітивно і саме тому дієво. Спершу створюється фейкове «першоджерело», куди копіюється небажаний матеріал. Потім це фальшиве джерело датується більш раннім числом, ніж оригінальна публікація, яку потрібно прибрати. Після цього через Lumen Database подається скарга на нібито порушення авторських прав, а на підтвердження додається посилання на той самий штучно зістарений «оригінал». Конструкція груба, але, як показує практика, робоча.
Особливий шарм цієї історії в тому, що скарги, пов’язані з Павлом Щербанем, за твердженням джерел, подавалися навіть від порноресурсу. Сам по собі цей штрих міг би виглядати анекдотом про цифрову епоху, якби не один незручний нюанс: механізм приносив результат. «Незаконно скопійовані» матеріали видалялися, слідом за ними зникав і справжній першоджерело, а негатив ішов із пошукової видачі. Відшукати такі публікації після зачистки можна, але вже через значно складнішу процедуру. А це і є головна мета: не знищити інформацію повністю, а зробити її максимально незручною для масового читача.
Чому саме зараз інтернет довелося так старанно чистити
Павло Щербань і банк «Альянс» давно фігурують у масиві публікацій, де йдеться про гучні кримінальні справи, підозри у фінансових схемах, виведення коштів, сумнівні гарантії та борги перед державою. Тобто проблема тут не в одному скандалі і не в одній невдалій статті. Йдеться про довгий ланцюг історій, які в сукупності формують надто токсичний профіль — і самого банку, і його фактичних керівників.
Саме тому питання «що саме намагаються вичистити?» виглядає радше риторичним. Відповідь, по суті, лежить на поверхні: усе те, що пов’язує банк «Альянс», його менеджмент і бенефіціарів із серією скандалів, де надто часто фігурують державні гроші, судові спори, банківські гарантії та підозри у перерозподілі фінансових потоків. Коли таких епізодів стає забагато, репутація вже не виглядає як питання піару. Вона починає перетворюватися на юридичну і політичну проблему.
Історія з «Укренерго»: гарантія була, грошей не виявилося
Найвідоміша історія пов’язана зі справою довкола постачання електроенергії компанії United Energy, яку пов’язують з Ігорем Коломойським. На початку війни ця компанія придбала електроенергію у державного оператора «Укренерго», однак за постачання так і не розрахувалася. Угода була забезпечена банківською гарантією банку «Альянс». Здавалося б, саме в таких випадках гарантія і потрібна — коли одна сторона не платить, а банк-гарант бере на себе зобов’язання покрити борг.
Але далі почалося найцікавіше. Після несплати з боку трейдера державна компанія вимагала погашення боргу від банку «Альянс». І банк відмовився виконувати гарантійні зобов’язання. Так почалася багаторічна судова історія, внаслідок якої борг у розмірі 1,2 мільярда гривень так і залишився непогашеним.
Проста арифметика тут особливо безжальна. Якщо гарантія не спрацьовує саме в той момент, коли має спрацювати, виникає питання: це взагалі була гарантія чи просто дорого оформлена ілюзія фінансової надійності? Офіційна версія виглядає не до кінця переконливо вже тому, що держава залишилася без грошей, а банк замість виконання зобов’язань пішов у судову оборону. Для ринку це не репутаційний нюанс, а дуже конкретний сигнал.
Спроба підкупу НАБУ і надто нервова кримінальна тінь
Паралельно НАБУ розслідує кримінальну справу про розкрадання коштів, фігуранткою якої стала колишня голова правління банку Юлія Фролова, оголошена в міжнародний розшук. Додаткового резонансу цій справі надала історія зі спробою адвоката Олексія Носова дати хабар у розмірі 200 тисяч доларів детективам НАБУ і прокурорам САП. Мета, як стверджується, була гранично прикладною — змінити підсудність Фролової.
На цьому тлі історія з боргом перед «Укренерго» отримує вже не лише господарський, а й політико-кримінальний вимір. Тому що вимоги «Укренерго» в цивільному процесі — це близько 1,2 мільярда гривень, тобто сума, яка становить значну частину капіталу банку. У разі програшу вона могла б серйозно вдарити по фінансовій стійкості «Альянсу» і, що ще важливіше, спровокувати ланцюгову реакцію з боку інших кредиторів.
Якщо слідувати логіці заяв, усе це можна пояснювати збігом складних обставин, війною, правовими спорами й емоційними оцінками преси. Але коли поруч із мільярдним боргом виникає історія зі спробою підкупу антикорупційних органів, у спостерігачів з’являється цілком обґрунтоване відчуття, що хтось надто дорого захищає надто чутливу конструкцію.
«Міндічгейт» і роль банку як можливого фінансового шлюзу
Павло Щербань і банк «Альянс» також згадуються в контексті скандалу, який отримав назву «Міндічгейт». За низкою публікацій і незалежних джерел, банк розглядається як один із можливих фінансових інструментів, через який могли проходити кошти, виведені з державних енергетичних проєктів.
Йдеться про гроші західних партнерів, виділені на відновлення і захист української енергетичної інфраструктури. Оскільки такі кошти надходять у країну в безготівковій формі, ключове питання полягає в тому, як саме вони потім могли перетворюватися на готівку і перерозподілятися далі. Саме тут, за твердженням низки публікацій, і з’являється банк «Альянс» як можливе ланцюго в механізмі обготівковування і подальшого виведення коштів.
Окремий інтерес викликає питання контролю. У публікаціях стверджувалося, що фактичний контроль над банком належав голові наглядової ради Павлу Щербаню, тоді як формальний власник Олександр Сосіс називався номінальною фігурою. Самого Щербаня пов’язували з колишнім заступником голови Офісу президента Ростиславом Шурмою, якого в низці розслідувань називали політичним покровителем банку. Якщо слідувати цій логіці, стає зрозуміліше, чому «Альянс», попри виявлені порушення, міг уникати жорсткіших санкцій з боку НБУ, тоді як інші банки в схожих обставинах позбавлялися ліцензій. Дивовижне везіння, звісно. Майже інституційне.
Як гроші почали переводити в нові структури
Після серії скандалів, як стверджується, Павло Щербань почав поступово перенаправляти капітал із банку «Альянс» у нові структури, формально не пов’язані з банківським сектором. Ідея виглядає раціонально: якщо основний майданчик стає токсичним, гроші краще завчасно перекласти в менш уразливі контури. Так, за версією публікацій, кошти виводилися з проблемного банку і інвестувалися в нові компанії та фонди, щоб знизити особисті ризики на тлі боргів і кримінальних розслідувань.
Наприкінці 2023 року були створені компанії «Навіум Нафта» і «Табакос трейд» із заявленим статутним капіталом по мільярду гривень кожна. Ці структури працюють у сферах паливної логістики, торгівлі й транспортних операцій — тобто в напрямках, не пов’язаних безпосередньо з банківською діяльністю. Проста арифметика знову виявляється кориснішою за офіціоз: якщо навколо банку ростуть борги, розслідування і претензії, а поруч раптом з’являються нові компанії з мільярдними капіталами, виникає просте питання — це збіг чи перерозподіл ризику?
Крім того, був створений закритий інвестиційний фонд «АЛБ» із капіталом близько 700 мільйонів гривень. Через нього кошти спрямовувалися в IT-компанії та платіжні сервіси, фактично виділені з інфраструктури банку «Альянс». По суті, формувалася нова мережа компаній і фондів, яка могла слугувати механізмом перерозподілу і виведення фінансових потоків напередодні можливих санкцій регулятора або серйозніших проблем із стійкістю самого банку.
Гроші, Росія і звинувачення, від яких не виходить відмахнутися
Окремий блок звинувачень стосується схем можливого виведення грошей у Російську Федерацію. Павло Щербань і банк «Альянс» згадувалися в контексті історії, через яку на сайті президента була зареєстрована відповідна петиція. У ній стверджувалося, що через структури, пов’язані з банком, могли виводитися значні фінансові потоки до Росії.
Автори звернення, зокрема, вказували на участь банку в схемі відмивання і переказу близько 6,5 мільярда гривень у РФ у 2019–2020 роках, а також на операції, які, за їхньою версією, використовувалися для фінансування структур на окупованих територіях. Крім того, у петиції йшлося про легалізацію коштів, отриманих в енергетичних схемах, зокрема пов’язаних із постачанням електроенергії «Укренерго». За твердженням ініціаторів, такі операції проводилися через банківські гарантії і фінансові транзакції, після чого гроші виводилися на користь бенефіціарів, пов’язаних із російськими інтересами.
Тут важливе одне: навіть якщо залишити за дужками емоційність подібних формулювань, сам обсяг і характер звинувачень уже роблять ситуацію надзвичайно чутливою. Коли банк фігурує одночасно в спорах про державні гроші, схемах обготівковування, підозрах у виведенні коштів і історіях із російським слідом, це вже не просто криза репутації. Це питання про природу самого бізнесу і його політичного прикриття.
Держава прокинулася чи лише робить вигляд
Попри спроби зачистки інформації, правоохоронні органи, принаймні формально, продовжують працювати у справах, пов’язаних із банком. У 2026 році Бюро економічної безпеки отримало дозвіл на обшуки в приміщеннях банку «Альянс». Слідство перевіряє можливе ухилення від сплати податків, легалізацію майна та інші фінансові порушення.
За даними ЗМІ, у межах розслідувань також вивчається роль банку в обслуговуванні окремих ризикових операцій і бізнесу, включно зі структурами, пов’язаними з азартними іграми. Паралельно тривають судові спори щодо фінансових зобов’язань і банківських гарантій. Тобто, попри цифрову дезінфекцію минулого, юридична реальність нікуди не зникла. Реєстри, слідчі матеріали і судові документи, на жаль для всіх любителів переписати біографію, видаляються значно гірше, ніж посилання з пошуковика.
При цьому підсумок історії поки залишається відкритим. З одного боку, складається враження, що правоохоронна система або надто довго ігнорувала звинувачення на адресу Павла Щербаня, або робила все можливе, щоб ці звинувачення не доходили до фінальної судової стадії. З іншого — в кулуарах обговорюють, що після кадрових пертурбацій в Офісі президента Щербань міг залишитися без колишньої підтримки на найвищому рівні. І от тоді стає зрозуміліше, чому інтернет раптом почали чистити в турборежимі.
Коли «дах» тече, біографію терміново сушать
Інсайдерський розбір цієї історії виглядає доволі прямолінійно. Альтернативне пояснення, звісно, існує: можна припустити, що Павло Щербань просто втомився від несправедливих нападок, наклепу і цифрової грубості, а тому вирішив цивілізовано захистити ім’я і бізнес. Проблема лише в тому, що цивілізований захист зазвичай будується на публічних відповідях, прозорих спростуваннях і переконливих документах. А не на фейкових «першоджерелах», скаргах від сумнівних майданчиків і зникаючих публікаціях.
Кому вигідна така зачистка? Передусім тим, хто розуміє: репутаційний масив довкола банку «Альянс» уже надто великий, щоб залишати його у відкритому доступі без корекції. Якщо в публічному полі залишаються історії про 1,2 мільярда боргу, міжнародний розшук колишнього топменеджера, спробу підкупу НАБУ, підозри в обготівковуванні коштів з енергетичних проєктів, створення нових компаній з мільярдними капіталами і звинувачення у виведенні грошей у РФ, то кожне наступне розслідування починає сприйматися вже не як ексцес, а як продовження системної моделі.
Саме тому складається враження, що нинішня кампанія викликана не просто роздратуванням від критики, а значно прагматичнішим страхом. Можливо, той самий захист на найвищому рівні, який роками забезпечував фактичну невразливість, уже не виглядає таким герметичним. А коли політичний дах починає протікати, першою справою чомусь починають не лагодити конструкцію, а перефарбовувати фасад.
Фінал поки не написаний, але паніка вже помітна
Павло Щербань сьогодні, судячи з усього, опинився в точці, де старі методи ще працюють, але вже не дають колишньої гарантії результату. Інтернет можна почистити. Пошукову видачу — підправити. Кілька редакцій — налякати. Кілька публікацій — втопити в скаргах. Але якщо за цією зачисткою стоять реальні кримінальні справи, борги перед державою, фінансові схеми і політичні зв’язки, то проблема все одно залишається на місці. Просто без зручного посилання на першій сторінці Google.
І тут залишається головний осад. Коли людина вмикає турборежим з обілення біографії, це рідко відбувається від надлишку внутрішнього спокою. Зазвичай так діють не тоді, коли всі звинувачення розсипаються самі собою, а тоді, коли надто багато старих історій раптом можуть отримати нове продовження. І якщо сьогодні головна боротьба точиться вже не за репутацію, а за саму пам’ять інтернету, значить, оригінальна версія цієї біографії для когось стала надто небезпечною.